Препарати

Цефікс капсули:
діюча речовина: cefixime;
1 капсула містить цефіксиму (у формі тригідрату) 400 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, олія рослинна гідрогенізована.
Цефікс порошок для оральної суспензії:
діюча речовина: cefixime;
5 мл суспензії містять цефіксиму (у формі тригідрату) 100 мг;
допоміжні речовини: натрію бензоат (Е 211), ксантанова камедь, натрію кроскармелоза, натрію карбоксиметилцелюлоза–целюлоза мікрокристалічна, кислота лимонна, моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, ароматизатор полуничний (порошок).

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Код АТС J01D D08.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

гострий та хронічний бронхіти;

гостра пневмонія;

запалення середнього вуха;

фарингіти, тонзиліти та синусити бактеріальної етіології;

неускладнені бактеріальні інфекції сечостатевої системи;

гострі кишкові інфекції (суспензія).

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, інших цефалоспоринів або пеніцилінів, порфірія, дитячий вік до 6 місяців (суспензія) або до 12 років (капсули).

Цефікс застосовують перорально під час прийому їжі.
Для дітей віком від 6 місяців до 12 років з масою тіла до 50 кг рекомендована добова доза призначається з розрахунку 8 мг/кг маси тіла одноразово або по 4 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.
Для дітей віком від 6 місяців до 12 років тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та встановлюється індивідуально.
Курс лікування – від 5-10 (при неускладнених інфекціях) до 10-14 днів.
Добова доза для дорослих і дітей з масою тіла понад 50 кг або старше 12 років становить 400 мг (1 капсула) 1 раз на добу.
Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та встановлюється індивідуально.
При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, курс лікування має бути не менше 10 днів.
Для лікування неускладнених уретральних або цервікальних гонококових інфекцій рекомендується одноразова доза 400 мг.

Побічні ефекти, спричинені Цефіксом, незначні і виникають рідко. Можливі такі порушення: головний біль, запаморочення, втомлюваність, слабкість; еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, нейтропенія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія (кровотечі і синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, агранулоцитоз; спазми кишечнику, помірна діарея, нудота, блювання, кандидози слизової оболонки рота, псевдомембранозний коліт, сухість у роті, анорексія, диспепсія, метеоризм, дисбактеріоз, іктеричність шкіри; у поодиноких випадках – стоматит, глосит; транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки та лужної фосфатази, білірубіну, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, іктеричність склер; підвищення азоту сечовини або креатиніну у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок; висипання, свербіж, кропив'янка, анафілаксія, мультиформна еритема або синдром Стівенса-Джонсона, сироваткова хвороба, пурпура, артралгія, гарячка; підвищене потовиділення, макулопапульозні та везикулобульозні висипання, грибковий дерматит, злущення епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, токсичний епідермальний некроліз; вагінальні кандидози (вагінальний свербіж або виділення); підвищення азоту в сечовині крові та креатиніну; більшість лабораторних змін транзиторні та не мають клінічного значення. Можлива позитивна реакція на кетони у сечі в тестах із застосуванням нітропрусиду, але не з нітрофериціанідом. Прийом цефіксиму може призводити до хибнопозитивних тестів на глюкозу в сечі, тому слід використовувати ферментні тести, зміни показників печінкових та ниркових проб.

UA/4151/01/01, UA/4151/02/01