Видатні українські вчені
Цим постом ми розпочинаємо ще одну рубрику, в якій розповідатимемо про видатних українських вчених. Ми вирішили почати з імен, що знайомі нам із назв українських медичних вишів. Наш перший герой – Іван Якович Горбачевський, чиє ім’я носить Тернопільський національний медичний університет. Саме сьогодні – 15 травня – день його народження (1864 року).
Іван Горбачевський народився на Тернопільщині, у селі Зарубинці, в родині греко-католицького священника. Медицину вивчав у Відні, а 35 років присвятив науковій і викладацькій діяльності на кафедрі лікарської хімії Карлового університету в Празі. Він був деканом медичного факультету, ректором університету, першим міністром народного здоров’я Австро-Угорщини, ректором Українського вільного університету та номінантом на Нобелівську премію. Уже цей стислий перелік посад дає уявлення про те, якою непересічною особистістю був Іван Горбачевський.
Під час навчання у Відні українські студенти запропонували йому очолити товариство «Січ». Ось що писав про це Іван Франко:
«… У лоні самої “Січі” почали вироблятися люди, що не їли даром університетського хліба, віддалися науці серйозно, не для посади та кар’єри — такі люди, як Ів. Пулюй, Ів. Горбачевський та інші. Вони творили зразу тиху опозицію проти шумного кнайпового життя “Січі” і проти рутенщини».
Неймовірно, скільки українських геніїв одночасно творили у Відні в той час і підтримували між собою теплі дружні стосунки. Можна уявити атмосферу, яку подібний дрімтім створювали навколо себе.
Основна й найвідоміша наукова праця Івана Горбачевського – «Синтез сечової кислоти» – була опублікована в 1882 році та викликала сенсацію в науковому світі. Це був значний прорив у галузі органічного синтезу. Завдяки цьому відкриттю Горбачевського 1883 року запросили до Карлового університету на посаду професора. Саме там він продовжив свої наукові пошуки й по суті став основоположником нової галузі науки – біохімії.
Окремо варто підкреслити: попри те, що 70 із 88 років життя Іван Горбачевський провів за межами України, він залишався українським науковцем і активним амбасадором своєї батьківщини. Ще в гімназійні роки очолював таємне товариство «Громада», яке займалося поширенням української культури й літератури. Попри успішну кар’єру в Австро-Угорщині та Чехії, він активно підтримував українське наукове середовище, був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, академіком ВУАН, і всіляко сприяв розвитку української науки й освіти. Він залишився символом національної самосвідомості та відданості Україні.
«Нетерпляче вижидаю щасливої хвилини, коли всі наші наукові працівники, розпорошені по світі, зможуть разом стати до спільної наукової праці на рідній землі для слави і добра української і світової науки», — написав Іван Якович Горбачевський 2 червня 1927 року у вітальній листівці до учасників з’їзду природників і лікарів у Львові. Ці слова виразно окреслюють його головну життєву ідею.
Історії досягнень наших геніальних земляків – це джерело натхнення й орієнтир для нашої команди. Ми хочемо поділитися цим прикладом і віримо: як колись, так і сьогодні в Україні народжуються великі таланти!
#ІванГорбачевський #ВидатніВчені #Історія #ТНМУ #файнемістоТернопіль
Джерела: доповідь професора Михайла Корди на ХІІ Українському біохімічному конгресі, стаття “Іван Горбачевський – видатний учений, громадський та політичний діяч”, газета “Медична академія” від 27.09.2019, українська вікіпедія.