Лінотор

Препарати

повернутися в розділ
Лінотор
20130617-Linotor

Інгібітор АПФ.

де купити
інструкція закрити вiдкрити
Склад
діюча речовина: лізиноприл;
1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 5 мг лізиноприлу;
1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 10 мг лізиноприлу;
1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно 20 мг лізиноприлу;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.
Фармакотерапевтична група
Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А03.
Показання
Артеріальна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда в перші 24 години за умов стабільної гемодинаміки.
Протипоказання
Підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі після попередньої терапії інгібіторами АПФ. Ідіопатична або спадкова ангіоедема. Стеноз ниркової артерії, особливо білатеральний стеноз або стеноз артерії єдиної нирки. Тяжка серцева недостатність, тяжка артеріальна або реноваскулярна гіпертензія, кардіоміопатія, аортальний стеноз. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік.
Спосіб застосування та дози
Застосовують внутрішньо дорослим. Препарат Лінотор® рекомендовано приймати 1 раз на добу в один і той же час. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на абсорбцію препарату, але обов’язково з достатньою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза складає 5 мг/добу за один прийом. Через 24 години дозу збільшують на 5 мг. Якщо при цьому бажаного терапевтичного ефекту не досягнуто протягом 2-4 тижнів, доза може бути збільшена до 20 мг один раз на добу.
У хворих із досить активованою системою ренін-ангіотензин-альдостерон (зокрема стійко підвищений кров’яний тиск, гіповоліємія, серцева декомпенсація), можливе надмірне зниження кров’яного тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова добова доза складає 2,5-5 мг, лікування має відбуватися під медичним спостереженням. Підтримуюча доза складає 20 мг/добу.
Гострий інфаркт міокарда. Терапію препаратом Лінотор® слід розпочинати у перші 24 години після появи симптомів захворювання за умови відсутності протипоказань (гіпотензії, гіповолемії, ниркової недостатності). Початкова доза препарату складає 5 мг. «Цільова» доза препарату Лінотор® складає 10 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам із систолічним тиском, що не перевищує 120 мм рт. ст., лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг препарату Лінотор® (1/2 таблетки по 5 мг). У випадку розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.) не слід перевищувати добову підтримуючу дозу 5 мг, а за необхідності – зменшити її до 2,5 мг. Якщо після прийому лізиноприлу в дозі 2,5 мг систолічний тиск протягом 1 години залишається менше 90 мм рт. ст., необхідно припинити лікування лізиноприлом. При подальшому розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.), незважаючи на зменшення добової дози лізиноприлу до 2,5 мг, лізиноприл слід відмінити.
Хворим із гострим інфарктом міокарда рекомендовано лікування препаратом Лінотор® підтримуючою дозою 10 мг на добу протягом 6 тижнів. Надалі потрібно оцінити необхідність подальшого приймання препарату. У разі порушення функції лівого шлуночка лікування слід продовжити з використанням дози 10-20 мг.
При нирковій недостатності дозування має ґрунтуватися на показниках кліренсу креатиніну, як наведено в таблиці:
Кліренс креатиніну (мл/хв) 31-80 10-30 Менше 10
Початкова доза мг/добу 5-10 2,5-5 2,5
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 20 мг, а хворим із кліренсом креатиніну менше   30 мл/хв. – 10 мг на добу. Деяким пацієнтам, залежно від переносимості, доцільно подовжувати інтервали до 1 разу на 2 дні.
Лізиноприл підлягає діалізу, і тому пацієнти, які знаходяться на діалізі, можуть приймати стандартну дозу лізиноприлу в дні проведення процедури діалізу. У дні, вільні від діалізу, доза лізиноприлу має підлягати титруванню з метою досягнення контролю рівня артеріального тиску.
У хворих, які приймають діуретики, можлива симптоматична гіпотензія при застосуванні препарату Лінотор®. Тому рекомендовано за 2-3 дні до початку терапії препаратом Лінотор® перервати прийом діуретика. При неможливості відміни діуретиків, терапію препаратом Лінотор® потрібно розпочинати з 5 мг. При цьому необхідний контроль функції нирок та рівня калію в крові. Подальше дозування препарату має бути скориговано відповідно до кров’яного тиску. З обережністю призначають хворим із гіповолемією.
Літні пацієнти. Початкова доза складає 2,5 мг 1 раз на добу. Терапевтична доза встановлюється індивідуально відповідно до кров’яного тиску.
Побічні реакції
Прояви побічних реакцій бувають: дуже поширені (≥ 10 %), поширені (≥ 1 %, < 10 %), непоширені (> 0,1 %, < 1 %), рідко поширені (≥ 0,01 %, < 0,1 %), дуже рідко поширені (< 0,01 %).
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату пацієнтами з дефіцитом натрію, дегідратацією, серцевою недостатністю); ортостатичні реакції, у тому числі гіпотонія. Інфаркт міокарда або інсульт, можливо, як вторинні явища до надлишкової гіпотонії у пацієнтів із великим ризиком, відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно.
При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда можливі, особливо в перші 24 години, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ст., тяжка гіпотензія та/або порушення функції нирок (0,1-1% випадків), у поодиноких випадках (0,01-0,1%) – кардіогенний шок.
З боку сечостатевої системи: ниркова дисфункція. Рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія. У пацієнтів з ураженням ниркових артерій та хворих, які одночасно отримують діуретики, може спостерігатися підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт. Рідко – риніт, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, глосит і сухість у роті.
З боку травної системи/печінки: діарея, блювання, нудота, біль в абдомінальній ділянці та порушення травлення. Рідко – сухість у роті, панкреатит, набряк слизової оболонки травного тракту, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця.
З боку імунної системи та шкіри: висипання, свербіж. Рідко – надчутливість/ангіоневротичний набряк, кропив’янка, алопеція, псоріаз, лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивні антинуклеарні антитіла, підвищена реакція осідання еритроцитів, еозинофілія та лейкоцитоз, висипання, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.
З боку нервової системи: іноді виникає головний біль, втомлюваність, запаморочення, депресія, порушення сну, парестезія, порушення рівноваги, дезорієнтація, суб’єктивне відчуття шуму у вухах та зниження гостроти зору.
З боку кровоносної системи: рідко – зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, пригнічення діяльності кісткового мозку, анемія, тромбопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична пневмонія, лімфаденопатія, аутоімунна хвороба.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
Результати лабораторних досліджень: збільшення вмісту сечовини в крові, збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня ферментів печінки, гіперкаліємія. Рідко – збільшення вмісту білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія.
Реєстраційне посвідчення
UA/10221/01/01, UA/10221/01/02, UA/10221/01/03